Є справи, після яких стає незручно за професію. Не через суд - через поведінку окремих “колег”. І справа №756/6373/18 саме про це. Формально все починалося правильно: клієнт уклав договір з адвокатом і сплатив 22 000 грн гонорару. Далі - стандартна історія про довіру до адвоката. Але саме ця довіра і стала інструментом маніпуляції.

Як встановлено судами, адвокат почав системно вводити клієнта в оману: надсилав підроблені судові рішення, вигадував нібито необхідні витрати, просив кошти на сплату “судового збору”, пересилав фейкові квитанції та повідомляв неправдиву інформацію про результати розгляду справ. Фактично клієнт платив не за правову допомогу, а за вигадану картину процесу, яку створював адвокат.

У результаті таких дій клієнт перерахував адвокату 219 637,93 грн. І це вже не гонорар, а безпідставно отримані кошти. Суди першої та апеляційної інстанцій чітко встановили: відсутні будь-які докази того, що адвокат надавав правничу допомогу на таку суму, відсутні погодження з клієнтом обсягу та вартості додаткових послуг, відсутні належні документи, які б підтверджували такі правовідносини. За таких обставин кошти були визнані безпідставно набутими та підлягали поверненню.

Рішенням суду з адвоката стягнуто 219 637,93 грн основної суми та 171 966,88 грн процентів за користування чужими грошовими коштами. Верховний Суд залишив ці рішення без змін, підтвердивши, що у разі відсутності правової підстави отримані кошти підлягають поверненню відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України, а проценти є платою за користування чужими коштами, а не штрафною санкцією.

Особливо показовою є позиція суду щодо доводів адвоката про нібито існування усних домовленостей та додаткових послуг. Суд прямо вказав: такі твердження мають бути підтверджені належними доказами - договором, погодженням умов, підтвердженням виконаних робіт. За відсутності таких доказів будь-які посилання на “домовленості” не мають правового значення. Фактично суд поставив просте правило: якщо не доведено, що клієнт погоджувався платити - кошти вважаються отриманими безпідставно.

Ця справа є принциповою не лише з точки зору застосування норм права, а й з точки зору стандартів професійної поведінки. Вона чітко демонструє межу між законним гонораром і маніпуляцією довірою клієнта. Адвокатський статус не звільняє від обов’язку діяти добросовісно, а довіра клієнта не може використовуватися як інструмент для отримання коштів без правових підстав. І якщо правова допомога підміняється фейковими документами та вигаданими витратами, наслідок один - повернення коштів разом із процентами.

У своїй роботі АБ «АРТЛЕКС» Арсена Маринушкіна ще на етапі укладення договору обов’язково допомагає клієнту зареєструватися в Електронний суд, щоб він мав прямий доступ до всіх процесуальних документів у справі, отримував судові повідомлення та був постійно поінформований про хід процесу. Це принципова позиція: клієнт не повинен бути повністю залежним від адвоката в частині доступу до інформації. Ми забезпечуємо клієнту можливість контролю -  навіть якщо він не розуміє всіх юридичних нюансів, він має бачити, що відбувається у справі, і бути впевненим у прозорості роботи. Саме так формується довіра, і саме за такими стандартами ми працюємо.